Ми всі глибші за те, що ми робимо: інтерв'ю з вокалістом гурту "Бумбокс" Андрієм Хливнюком
Next

Интервью / пятница, 11 марта

Ми всі глибші за те, що ми робимо: інтерв'ю з вокалістом гурту "Бумбокс" Андрієм Хливнюком

1 квітня команда "Бумбокс" презентує новий максі-сингл. Фронтмен команди Андрій Хливнюк стверджує, що сингл "Люди" дуже людяний і зовсім не через назву. Невдовзі після презентації прихильники гурту зможуть зробити власні висновки – починаючи з 2-го квітня "Бумбокс" в рамках однойменного гастрольного туру відвідає 14 міст України. Напередодні важливих подій в житті команди та її прихильників ми зустрілися із Андрієм аби поговорити про важливе й другорядне, що вплинуло й ніяк не відобразилося на "Людях".

Басист “Бумбоксу” Денис Левченко назвав максі-сингл “Люди” “більш дорослим”. Ти згоден?

Якщо говорити про вірші, то безумовно “Люди” доросліший за “Family Бізнес”. Хоча, це  макси-сингл і порівнювати його з альбомом неможна. “Люди” доросліший ще й тому,  що на ньому більше музики, хоча менше пісень. Думаю, музиканти зрозуміють, що я маю на увазі. Певно, не в останню чергу, через те, що до команди приєднався ще один музикант – піаніст Павло Литвиненко. Він приніс з собою більше музики. Вона була в нас, але Паша ще доніс такий трейлєрочек, два мішка і одну банку трьохлітрову. (Сміється.)

 

 концерт группы Бумбокс

Концерт группы "Бумбокс"

 

Що жахливого, а що приємного в процесі дорослішання?

Нічого приємного, все жахливе і найжахливіше – відповідальність, яку ти мусиш брати, бо ти доросла людина. Звісно, не всі готові до цього. Саме тому ми там, де ми є і в тому стані, в якому ми є.

Тобі властиво деякий час насолоджуватися виконаною роботою? Чи ти одразу приймаєшся за щось нове?

І те, і інше. Безумовно, невеличкий період є – іноді це година, іноді пара діб. Залежить від того, наскільки актуально те, що зроблено саме для тебе. Розумієш, у всього є своя тема, є сенс, і у пісень також. Вони не кожну хвилину актуальні конкретно для тебе. “Люди” - це класний прикольний сингл. На даному етапі він мені подобається. Зокрема, на ньому є пісня “Мала”. Мені здається, що вона близька до тої, якою ми хотіли її записати.

 

Барабанщик "Бумбокс" Александр Люлякин во время гастролей в Канаде, Торонто

 

Ти носиш із собою блокнот, щоб занотовувати думки, вірші?

Ні. Я прошу всюди ручку й листок, або використовую серветки. Доводилося навіть з них потім сканувати тексти. В мене є “молєскіни”, якісь блокноти, в яких дві-три сторінки пописані. Лежать купою у шухлядці припадають пилом. Добре, що нагадала! Слід поновити цю практику. Це набагато зручніше ніж набирати на комп’ютері, та й на згадку щось залишається. От вчора, наприклад, я знайшов вдома блокнот, в якому є оригінали текстів передостаннього альбому написані від руки. Це вже просто пам'ять для мене.

Кожна людина має перший спогад, його ще називають “притчею до життя”. Яка притча в тебе?

Не готовий відповісти зараз на це запитання. Але розкажу тобі одну притчу. Якось на безлюдний острів прибув місіонер, щоб наставити на шлях Бога аборигена, який там жив, навчити його молитві “Отче наш”. Абориген був щасливий і радий дізнатися про існування Бога, вивчити хоча б одну з молитов й не з’їв місіонера. Коли той сів у свій човен і поплив назад, абориген підбіг до нього по воді і спитав: “Слухай, а там четверта строчка, яка? Я забув!”.

 

Возле посольства США в Киеве

Возле посольства США в Киеве

 

Яка з строчок твоїх пісень найповніше відображає твою сутність?

 

Ніяка. Це тільки торкання суті. Насправді, пісні не можуть відобразити суть. Ми всі глибші за те, що ми робимо, говоримо і так далі. Я сподіваюсь і вірю в це. Ми набагато більш цікаві люди, ніж можемо сказати, зробити і так далі. Це як плюс, так і проблема людства.

Про що тебе запитують найчастіше?

“Чи можна мені морозиво і мультик зараз”?

І що зазвичай чують у відповідь?

Можна.

 

А який у вас на сьогодні улюблений мультик?

 

“Ловушка для кошек”.

Я пам’ятаю цей мультик з свого дитинства! Це ж не тільки улюблений мультик тих, хто запитує?

Ну, як мінімум всі ті, кому я його ставлю, ознайомлені з матеріалом.

Про що тебе найчастіше запитують журналісти?

Зазвичай вони хочуть почути “сермяжную” правду життя. Вибач, але це правда – ви такі, і в мене немає відповідей на переважну більшість запитань. Якби я знав відповіді, я би мабуть взуття не купував, літав би собі просто повітрям.

Я гадала, найчастіше запитують, коли ти вперше написав вірш. До речі, коли?

Років в 17. Це був переклад, здається, віршів Гомера. Я зробив його на замовлення, оскільки пообіцяли поставити “залік” з латині. Потім мій переклад повісили в рамку на старшій кафедрі.

 

Техник Бумбокс Артур Радько во время американского тура

 

У мене з Гомером своя історія. Ми винаймали квартиру у Львові із диваном, на якому було неможливо спати. Зазирнули всередину, а його нутрощі складали… книги. Щоб компенсувати “збиток” ми забрали напам’ять кілька книжок. Зі мною до Києва поїхав Хемінгуей, з сестрою до Одеси – “Твін Пікс”, Гомер помандрував із товаришем у Суми.

Я б теж забрав Хемінгуея! Набагато цікавіше десь поїхати зі “Святом, яке завжди з тобою”, ніж з “Твін Пікс”. Гомер – ясно, що це те, що людство залишить по собі, та Хемінгуей все одно крутіше!

А ти завжди знав, що Твін Пікс – це вигадане місто?

Ну, привіт! Звичайно! В моєму житті цей серіал був колись головним. Я чудово пам’ятаю час, коли всі дивились “Твін Пікс”. Нещодавно я спробував його подивитися знову. Це капець! Це неможливо!

Не “заходить”?

Як раз “заходить” він чудово, це дуже круто, занадто круто для сьогодення. Але я вже не хочу знати, хто вбив Лору Палмєр. Мені це нецікаво.

 

Андрей Хлывнюк на сцене фестиваля ZAHID

 

До якого табору “споживачів мистецтва” ти належиш: тих, хто читає книгу за книгою, дивиться стрічку за стрічкою, чи кілька й одразу?

Буває дочитую книгу до якогось з розділів й відкладаю, щоб потім повернутися. Буває “запоєм”, коли книга написана легко й вона мене “торкає”. З фільмами інша історія. Раніше я дивився багато кіно, зараз в основному передивляюся. Мені подобається дивитися фільми на повторі, щоб зрозуміти, як це було зроблено, знято і змонтовано, це стикається із моєю професією, тому мені дуже цікаво. Наприклад, картина “Американський снайпер” – це не тільки американська агітка, а ще й дуже круте кіно, яке зробив Клінт Іствуд, якому вже дуже багато років. Цю його стрічку й інші я передивлявся по кілька разів, щоб дізнатися як він це зробив.

Що ти дивишся, читаєш, робиш, коли довго не вдається заснути?

Я завжди можу заснути. Справа навіть не в тім, що я багато працюю, а в тім що мені спиться. Фізіологія? Єдине, коли я довго засинаю – це якщо в мене був дуже пізній концерт не в Києві, а десь-інде і я знаходжусь у незвичайній для себе аурі. Ну, наприклад, коли я не відчуваю себе вдома, хоча давно вже в готелях “як вдома” відчуваю себе багато років. Але іноді і зі мною трапляється, що я не можу заснути, тому що я або занадто розгулявся під час концерту, або вже вставати, або… або мільйон цих або. Тоді я пишу пісні. Це найкращий час для цього.

 

Слева направо: клавишник Павел Литвиненко, бас-гитарист Денис Левченко, гитарист Андрей "Муха" Самойло и виджей Кирилл "Космос" Виноградов во время тура. Канада, Торонто

 

Яку пісню в останній раз ти ставив кілька разів підряд на повтор?

Це була не пісня, а альбом “Audioslave”. Класно зроблена і записана на початку двохтисячних рок-платівка. Я її слухав в дорозі дуже багато разів підряд.

Коли і з якого приводу тобі довго доводилося мовчати?

Я люблю помовчати. Коли я базікаю, я не можу думати і більш того, моє базікання заважає слухати музику, яка грає в моїй голові. Коли я мовчу, вона грає голосніше.

Коли ми бачилися минулого разу, я жалілася, що мені дісталася нудна роль отця Зосими у виставі за Достоєвським. Ти казав, що зіграти монаха – це круто. Готуючись до ролі, довелося пригадати людські гріхи й чесноти. Чи можемо ми спробувати позначити координати Андрія Хливнюка в системі координат чеснот-гріхів? 

Лагідність – Гнів.

Це неможна розділяти. Ці штуки завжди ідуть разом.

Терпіння – Ненажерливість.

Знову притаманне і те, і інше.

 

Андрей Хлывнюк. Концерт в рамках тура "Бумбокс. 10 лет"

 

Співчуття – Заздрість.

Співчуття. Хотів обрати заздрощі, але чомусь я нікому не заздрю. Бувало заздрив, та це були заздрощі зовсім ще юного хлопця. Мені хотілося, наприклад, кросівки Adidas Torsion і я заздрив, але не тим з ким спілкувався.

Праведність – Інертність.

Інертність. Тому що це найбільший гріх, я ж не помиляюся? Це ж, вау, клас!

Милосердя – Жадібність.

Жадібним мене важко назвати.

Смирення – Гординя.

Гординя.

Доброчесність – Хтивість.

Хтивість! Вокалісти всі бабії, хтось менший, хтось більший, хтось на словах, хтось на ділі. Ну, а що ти зробиш?! Видатки професії.

 

Бас-гитарист Денис Левченко, техник Андрей Радько и диджей Валентин Матиюк у Ниагарского водопада

 

Що врятує світ?

Точно не хтивість, не жадібність і не все це погане, а все те добре, до якого можна було піти, але я чомусь і всі ми не пішли. Тому й неможливо світ врятувати! Нам всім капець! Давайте будемо чесними. Ми не готові для того, щоби змінитися і врятувати світ.