Ми хочемо мислити глобально, а діяти локально: інтерв'ю з Даною Павличко
Next

Интервью / пятница, 20 января

Ми хочемо мислити глобально, а діяти локально: інтерв'ю з Даною Павличко

До книг видавництва “Основи” читачі ставляться категорично – або із захватом, або з нерозумінням. Власне як і до більшості витворів мистецтва, до яких так і хочеться віднести і “Кримінальний кодекс України”, проілюстрований художником Нікітою Кравцовим, і “Вечори на хуторі біля Диканьки”, яку проілюстрував Ілля Ісупов.

Зухвалість і мужність представити читачеві “інший” формат класики та зводу законів належіть тендітній білявці Дані Павличко. Її ім’я вже давно асоціюють з відродженням книговидавництва в Україні. Про книжковий космос, форма і неформат розповіла Дана Павличко для Maincream.


Чи складно книзі потрапити до вашого кола читання?

Я читаю весь час, тому що інакше, в принципі, неможливо розвиватися. Потрібно читати. Для задоволення, для розвитку, для бізнесу, для освіти. Професійна література допомагає мені у веденні бізнесу. Книжки по історії я читаю для задоволення. Наприклад, зараз читаю "The Silk Roads: A New History of the World" про історію світу. Люблю нон-фікшн та художню літературу.

Герой Селінджера стверджував, що кращі книжки ті, прочитавши які хочеться, щоб автор неодмінно став другом, якому можна зателефонувати, коли забажаєш. Ви згодні?

Письменники, і загалом митці – люди, яких не хочеться турбувати. Звісно, якби я побачила свого гуру –  Пола Остера, Стівена Кінга, Орхана Памука, то не втрималась би, підійшла й сказала: “Я захоплююсь вами!”. Та на цьому кінець. Мені здається дуже дивним, атакувати митця заради селфі, прагнути бути з ним друзями. Бо він не може бути другом, він митець. Він серйозно зайнятий – він творить. І це велика помилка ототожнювати письменника з його персонажами. Якщо говорити про художню літературу, звісно.

 

 

Книги видавництва “Основи” на кшталт “Кримінальний кодекс України”, і “Кайдашева сім’я” відносять до “неформату”. Що особисто ви вважаєте неформатом?

Мені здається, деякі наші видання справді досить експериментальні для України. Наш “Кримінальний кодекс” певною мірою – це витвір мистецтва. Тому що він оформлений не якимось пояснювальними картинками, а ілюстраціями актуального художника Нікіти Кравцова. Та я думаю, що можна йти й на більші ризики. Я б так окреслила формат видавництва “Основи”: бути ризикованими і нішевими, але в будь-якому випадку видаватися тиражами не менше за дві тисячі. Тобто для наших таких більш екстравагантних книжок як “Кодекс”, “Кайдашева сім’я”, “Розстріляне відродження” початковий тираж був дві тисячі примірників. Зараз ми працюємо як раз над Адміністративним кодексом України. Аня Копилова, яка керує цю серію домовилась з Чичканом-молодшим, який я сподіваюсь буде ілюструвати книгу.

Не страшно лишитися не зрозумілими?

Не страшно. Ми не боїмося робити те, у що ми віримо і що любимо. У нас є розуміння нашої місії, наших цілей, нашої редакторської політики. Якщо вітер дує вправо, то ми йдемо вліво – такий наш підхід. Ми завжди думаємо, що ми можемо зробити ще більш цікаве та новаторське для видавничого ринку не лише українського, але і для світового. Тому коли ми робимо книжку про українську радянську мозаїку Decommunised: Ukrainian Soviet Mosaics, ми щасливі, бо в нас вже є міжнародний дистриб’ютор. Наша книжка буде продаватися на Заході не нами, а міжнародним видавництвом DOM Publishers, що базується в Берліні. Ми хочемо мислити глобально, діяти локально.

Ви займаєтесь просування української літератури на Захід…

Ми не просуваємо лише українську літературу. Видавництво “Основи” просуває українську книжку. Ми не займаємось художньою літературою. Це завдання інших видавництв. Зокрема, зараз ми робимо акцент на просуванні англомовних мистецьких видань на Заході. Перша книжка в цьому напрямку це “Decommunised: Ukrainian Soviet Mosaics”. В неї вже є міжнародний дистриб’ютор. Другою буде “Ukrainian Erotic Photography”. Така своєрідна антологія української еротичної фотографії, яку ми робимо спільно зі Школою фотографії Віктора Марущенка. Також у нас вийде “Искусство украинских шестидесятников” англійською. Ми плануємо запускати видання про архітектурний модернізм, про метро та інші книжки англійською мовою, які будуть мати світову дистрибуцію. Це такі мистецькі coffee table books, які не будуть поступатися “ташенівським” виданням.

 

 

Які з книг видавництва “Основи” користуються найбільшим успіхом закордоном?

Ми тільки виходимо на закордонний ринок. Іноземцям подобається серія “Awesome Ukraine”. Зараз вийшов “Awesome Lviv”. Здебільшого книжки цієї серії купують українці для іноземців.

Що має попит серед іноземців, та на що поки не звернули увагу українці?

Якщо говорити про художню літературу, то світові видавництва-гіганти шукають нові нарративи, нові історії. З’являється багато нових авторів із Африки, Індії, які стають зірками. Тому що світ цікавиться свіжими поглядами. З цієї точки зору, Україна може бути цікавою, якщо у нас будуть цікаві історії.

Також в тренді нішевість. Особисто мене здивувало і надихнуло видавництво Hoxton Mini Press. Вони роблять книжки присвячені східному Лондону. Це витончені фотоальбоми, присвячені культурі та побуту мешканців східного Лондону.

Чи багато книг у вас вдома і чи вони ще не виселяють вас?

Не виселяють. Я багато чого несу сюди, в офіс. Хочу аби, в принципі, всі книжки були тут у робочій бібліотеці, і аби колеги, які приходять до нас могли надихатися цими книжками.

Якби на вас було покладено місію – обрати одну книгу для капсули, яку буде запущено в космос, завдяки якій, цілком можливо, і буде складено думку інопланетян про людство. Яку б книгу ви обрали?

Книгу Пола Остера. Він один з моїх улюблених сучасних світових класиків. Ми плануємо видавати його українською мовою.

 

 

Читачі поділяються на тих, хто ніколи не перечитує книжки і тих, хто повертається знову і знову до улюбленого твору. А ви?

До книжок треба повертатися. Часом доводиться передивлятися. Але не в повному обсязі. На це не маю часу.

Ви робити примітки на полях?

Ні, але залишаю стікери. Це гарний ресерч. Зазвичай найбільше помічена професійна література. Якщо читати через Kindle, то ти виділяєш потрібне і потім на запит в тебе разом все зберігається. Це дуже зручно.

Які книги дорослих викликали у вас найбільше захоплення в дитинстві?

Я любила Ільфа і Петрова. Там було багато гумору і це щось вічне. По сьогодні вони одні з моїх улюблених письменників.

Моя подруга стверджує, що найкраще снодійне книга “Ім’я троянди” Умберто Еко.

Між іншим Умберто Еко лежить в мене біля ліжка. Я завжди намагаюся читати перед сном. Це дуже заспокоює. Крім Еко біля ліжка лежать вірші Хармса. Це теж гарно для сну.

Хто ваш улюблений літературний персонаж?

Кіт-бегемот або чеширський кіт. Це персонажі, з якими я себе ототожнюю.

 

 

Які з останніх книг потрапили до вас на книжкову поличку?

Сьогодні у нас в гостях був фотограф Олександр Чекменьов. Його книга “Паспорт” одне з моїх останніх придбань.

Чи бувають небезпечні літературні твори?

Ні. У мистецтві не повинно бути границь.

Яким витвором мистецтва ви б хотіли володіти?

Дуже шкода, що в нашій фінансовій ситуації складно купувати твори мистецтва. Та от Ані Копилової на день народження ми подарували фотографію Віктора Марущенка.

Чи поділяєте ви людей за літературними вподобаннями?

Я взагалі ніколи не ділю людей на якісь категорії. Чим дивніша людина, тим краще. І чим більше вона нестандартна, тим мені цікавіша.

 

Чим пахне щастя?

Ваніллю.

Фото: особиста сторінка у Facebook Дани Павличко