Книжная полка поэта Елены Герасимюк
Next

Книжная полка / среда, 27 апреля

Книжная полка поэта Елены Герасимюк

Перформанс поэта Елены Герасимюк прогремел во всю силу на Книжном Арсенале-2016. Ее осторосоциальная поэма "Тюремная песня", написанная по реальным событиям, поставлена режиссером Натальей Ворожбит в подвалах Мыстецкого Арсенала собрала две сотни людей и невероятное количество восторженных отзывов.

Также Герасимюк ведет активную общественную деятельность, является основателем "Розстрільного календаря" и автором сборника "Глухота", победителем поэтических конкурсов и первым резидентом "Станиславского феномена".

Редакция Maincream решила узнать, что стоит на книжной полке у человека, который говорит правду, правду и ничего, кроме правды.


Моя книжкова полиця завжди наповнена новими або нечитаними виданнями, тому що мені постійно треба кудись тікати, звідкись переїжджати, а десь довго не затримуватись. Тому в цьому карнавалі з історій, доріг і пригод є місце тільки для суконь, гори моїх записів та книжок, світ яких мені ще треба відкрити.

 

 “Юний Володар скарбів”, “Очі мертвих”. Мігель Анхель Астуріас

Латиноамериканська література - це моя ніжна дитяча любов. Я читала грубі романи як казки і задихалась від химерної краси, яку малювала моя дитяча уява. До певного віку я не могла виходити з дому і майже ні з ким не спілкувалась, тож подорожі з героєм “Юного Володаря скарбів” стали для мене чи не найбільшою яскравою розрадою. Ми ходили серед велетенських заростів, зазирали у вікна до сварливих жінок, роздивлялись живі очі птахів і завмирали, коли в реальності відкривались двері: “Зараз вони нас почують! Зараз вони всі закричать!”. 

 

 

 Теперь всегда снега. Геннадій Айгі

Вперше я прочитала вірші Айгі на першому курсі і відтоді вони міцно засіли гвіздком у моїй голові. Довгий час я не могла їх викинути зі своїх текстів - через рядки він пробирався туди, з непотрібних модулів, де я цитувала його цілими строфами, з п’яних розмов на “філологічних лавочках” перед університетом. Здається, я знаю його всього напам’ять, але це один з небагатьох авторів, яких я з радістю перечитую.

 

 

 “Подєбрадський полк” армії УНР. Роман Коваль, Віктор Моренець

Останнім часом я захопилась вивченням української історичної літератури. Частково для того, аби розвивати свій проект “Розстрільний календар”, частково для заповнення прогалин у своїй голові. “Подєбрадський полк” - це енциклопедія імен та коротких біографій діячів Української Народної Республіки, які після поразки змушені були виїхати за кордон. Однією з таких “точок збору” стала академія у місті Подєбради. Тут викладали і навчались міністри, командири, громадські діячі, освітяни та звичайні солдати. На відміну від “бравих” сучасників, які після втечі линуть пробухувати український бюджет в Ростов, наші предки обрали навчальний заклад ,аби отримати фах і вдосконалити свої вміння для розбудови нової держави.

 

 

 Діра. Сергій Захаров

Рік тому вся країна слідкувала за долею Сергія затамувавши подих. Щоправда, тоді його знали під псевдонімом Murzzilka як автора велетенських карикатур Гіркіна, чорта-Мотороли та смерті-Новоросії. За це Сергія тримали на підвалах і 8 разів виводили на показові розстріли, які, на щастя, не відбулись. Після звільнення художник довго працював над щоденником свого перебування у неволі. “Діра” - це велетенський моторошний альбом-хроніка окупованого Донецька. Тексти-коментарі прописані Сергієм Мазуркевичем.

 

 

Сильне ім’я Надія. Савченко Надія

Не дивно, що за час, поки я писала “Тюремну Пісню”, ключовими пунктами у моєму читацькому списку стали книги з тюрми і про тюрму. Книгу Савченко читав у Лук’янівській в’язниці Денис Поліщук, потім вона потрапила до мене. Враження дуже змішані, але сильні. Коли очевидці не просто діляться досвідом, а проговорюють та аналізують ключові події конфлікту, треба збирати силу в кулак. Навіть для того, аби пробігти по сторінках очима.

 

 

 Історії про життя, смерть та нейрохірургію. Марш Генрі

Коли я закінчувала школу, то мала необережність поділитись з батьками своїми планами на майбутнє. Після того, як я сказала, що хочу стати хірургом, в хаті піднялось кількаденне голосіння, припинити яке можна було тільки твердою обіцянкою вступити на філолога. Не так давно на полицях книгарень з’явився томик Генрі Марша, я довго косилась на нього і зрештою вирішила купити, адже було дуже цікаво: як там справи у реальності, що назавжди для мене закрита? Одне з найяскравіших вражень про текст: лікарі стараються не втратити чутливості до болю та відчуттів хворого. Історія про хвороби та операції прошиті наскрізь ниткою емпатії та любові до пацієнтів. Висновок доволі несподіваний, зважаючи на популярну думку, що лікар має бути черствим, аби відсторонитись і краще працювати. Такої чуттєвості і любові до роботи мені страшенно не вистачало на філологічному.

 

 

 Страх і відраза в Лас-Вегасі. Гантер С. Томпсон

Соромно зізнатись, та я не читала цей текст, доки він не вийшов у перекладі Гєника Бєлякова українською. Ми з хлопцем читали його перед сном вголос, сміялись і коментували текст, обговорювали речовини та візії, порівнювали з фільмом, а тепер ходимо вулицями і наспівуємо: оууууу, мамо, чи це справді кінець?...

 

 

Лишега Олег. Поцілунок Елли Фіцджеральд

Надзвичайно світла і сумна книжка. Кожне слово, яке відкриває нам тихий побут та роботу Олега, є неймовірно цінним. Страх відкритись не дає мені шансів навіть щоденник вести, тому я з великою вдячністю зазираю у його світ, читаю як він прогулюється - і ми прогулюємось, як він працює з деревом - і ми вивчаємо його фактуру, як він перекладає - і ми вивчаємо мову, як він дихає - і ми дихаємо разом.