28 Ужинов. Глава 28: Ірина Данилевська
Next

Foodstyle / понедельник, 13 ноября

28 Ужинов. Глава 28: Ірина Данилевська

Ірина Данилевська – засновник та глава організаційного комітету Ukrainian Fashion Week. У фінальному випуску проекту “28 вечерь” перша леді української моди поговорила з нами про принциповість у роботі, відношення до моди на вулиці та, звісно, про модну індустрію.

Якось, в інтервью для журналу VOGUE ви сказали, що у вас “дуже дрібне сито”, тобто всі ваши розмови з людьми ви ретельно аналізуєте і даром це не минає. Розкажіть, а що саме через це сито не проходить?

"Сито" є дуже зручним образом для мене, який показує, наскільки я уважна до всього, що відбувається навколо. Я слідкую за усіма галузями, помічаю де саме присутній ефект новизни, а потім вирішую, як це можна підтримати. Те ж саме стосується й різних ідей, які я чую, розмовляючи з людьми. Саме це я маю на увазі, коли говорю про своє "сито", тому я обожнюю спілкуватися з людьми! Це можна назвати моїм хоббі.

Чого ви категорично не приймаєте в людях?

Брехню. Я дуже важко переживаю обман. Як сам факт неправди, так і "побічні явища". По-перше мені прикро, що я щось-десь не так проаналізувала, на підставі неправдивої інформації, зробила неправильні висновки. А по-друге, тому що це є показником того, що може я не розбираюсь в людях? А мені не хочеться так думати.

 

Звичка довіряти, бажання довіряти, в мене в крові. Довіряти це не тупо і не наївно. Це для мене нормально. Взагалі в багатьох країнах світу для людей це нормально. Ми виросли в країні недовіри, у нас ментальність народу – не довіряти. Ми тільки вчимося жити так, щоб вірити. Це якщо про більшість людей в країні. Але є такі, які вірять. Аж поки їх не обмануть чи зрадять. Я – така. Це моя "нормальність". Не наївність, не відсутність досвіду, не слабкість. Просто я така. І скоро ми будемо жити в країні, де люди навчаться довіряти. Ми станемо такими. Дуже на це сподіваюсь. 

Яке ваше ставлення до брехні на роботі?

Важко відповісти, тому що в нас таких ситуацій просто не буває. Я маю на увазі в команді. Людина, яка не може з нами працювати – вона і не працює. В нас немає людей, які можуть так вчинити. Ці люди просто не залишаються з нами.

Мені здається, що незважаючи на ваш дуже легкий та світлий образ, ви дуже сувора.

Ні, я зовсім не сувора. Те, що вас так лякає називається принциповість. Є речі, в яких я ніколи не піду на компроміси. А є моменти, коли я краща довірюсь думці іншого. Принциповість – це дуже важлива річ, тому що вона дозволяє не переступати межу, за якою ти перестаєш бути собою. Хочеш прокидатися зранку і без огиди дивитись на себе в дзеркало – сформулюй свої принципи і живи за ними. Я ліберальна людина, яка припускає наявність різних поглядів, думок та інструментів у роботі, залишаючись при цьому принциповою. 

Мабуть, іноді важко бути ліберальною, але водночас принциповою людиною…

Ви знаєте, мода – це така річ, що змінюється кожні півроку. Ну дуже мінлива – сьогодні носить на руках, завтра оголошує персоною non grata. Сьогодні в пріоритеті одне, а завтра босоніжки з колготками (посміхається). Ну а останнім часом взагалі змінюються правила гри. Тому людей, які працюють у цій галузі, назвати консерваторами аж ніяк не можна. Новий брендинг UFW – яскравий тому доказ. А принциповість важлива у більш глобальних питаннях, наприклад, коли потрібно визначити, як буде виглядати подіум Ukrainian Fashion Week (сміється). А якщо серйозно, якщо чітко знаєш, яка твоя мета, стаєш дуже принциповим, щодо її здійснення.

Кальмар фарширований рисом у перуанському стилі. Курка на грилі с салатом кейл та вонтони із шпинатом.

Нам принесли їжу, тому доречним буде поговорити про ресторани. Які заклади у Києві ви відвідуєте?

Ви знаєте, я скоріше виберу ресторан з атмосферою, аніж зі смачною кухнею. Я не гурман. Розумію що таке гарна їжа, але це не є для мене принциповим. Люблю, коли гарна музика, ввічливий персонал, приємні люди.

 

Дуже подобається ходити в Under Wonder, Guramma. Окремої уваги заслуговує оновлений “Липський”. Там зараз дуже комфортно, тепло та якось по-дружньому.

Звідки ви дізнаєтесь про нові місця? Рекомендації друзів? Просто ви не справляєте враження людини, яка читає українську фуд-пресу.

Справа у тому, що я давно дружу с Едуардом Насировим, який досі тримається на позиціїї одного з кращих фуд-блогерів країни. Саме від нього я дуже часто отримую рекомендації стосовно якогось нового місця. А ще я користуюсь Facebook, що, звісно, допомогає мені бути у курсі подій. Ресторатори та їхні гості там дуже активні. Навіть агресивні.

Соціальні мережі наразі правлять балом. Вдома готуєте?

Так. Щось дуже просте, швидке але смачне. Окрема радість – готувати для онуків, яких ми забираємо на вихідні.

Які у вас відносини з алкоголем?

Гарні. Я люблю біле вино. Ще пью віскі та інколи бельгійське пиво. З коктейлями ситуація трохи важка, тому що мені більш до вподоби чистий алкоголь. Люблю я все "чисте" (посміхається). А щодо алкоголю – навіть віскі я люблю тільки односолодовий. Тому коктейлі викликають в мене певну пересторогу. Але я припускаю, що я просто небагато про них знаю. Ось цей коктейль, який мені подали сьогодні, він дійсно смачний. Мені просто потрібно подружитись з якимось крутим барменом! (Сміється.) 

Коктейль Chinese Express (Шотландский виски Johnnie Walker Black Label 12YO, саке, лемонграсс, пюре юзу, сок лимона).

Коктейль Celery Fizz (Шотландский виски Johnnie Walker Black Label 12YO, сельдереевый кордиал, сок лимона, имбирный эль)

Мене завжди цікавило питання, чому українська модна індустрія тотально бідна?

Не бідна! А та, що розвивається! Свою відповідь можу розбити на три пункти. По-перше, як індустрія, українська мода молода. По-друге, ринок дизайнерського одягу в країні, де немає середнього классу – це дуже складний ринок. По-третє, на певному етапі, коли безмежний талант українських дизайнерів примусив нас створити цю індустрію, ми недорахувалися в країні великої кількісті "інструментів", котрими ця індустрія користується. Ми не взяли до уваги усі тонкощі fashion-менеджменту. Тому що в Україні тоді такому не вчили. Не було маркетинг-директорів, не було людей, що займаються продажем, інвестиціями, PR... Талант був.

Але, як говорить наш генеральний продюсер: “На кожного Маркса потрібен свій Енгельс”.  Зараз все набагато краще, але не ідеально. Українська мода має великі перспективи, і це не лише моя думка. Щосезону я зустрічаюсь зі спеціалістами з різних країн і всі вони переконані, що українські дизайнери – це найпотужніше і найцікавіше, що може дати модному світу Східна Європа.

Отож, Маркс в нас є, а Енгельса не має. Ви продовжуєте фінансувати бренди після того, як вони проходять відбір у UFW?

Ніколи із бюджету Ukrainian Fashion Week. Але ми допомагаємо. Багато консультуємо, знаходимо партнерів, інвесторів тощо. І ви зрозумійте таку річ: якщо ти потрапив на UFW, то це означає, що твій бізнес вже й так знаходиться на дуже високому рівні. Я, звичайно не маю на увазі платформи New Names та Fresh Fashion, що були створені для молодих і в підтримку молодим.

Ви, як людина, що створює український fashion-ринок, оцінюєте хто у що вдягнений?

Так. Це така профдеформація. Приходиш на ділову зустріч і говориш секретарці: "гарний колір" (посміхається). Або Наташі Осадчій (директор відділу моди ELLE Україна) на зйомці пояснюєш: "Ну це широкі такі брюкі. Але не Chanel, а Chloe". Маючи на увазі форму. Щодо вулиці, відповім так: всіх людей на вулиці (я можу говорити тільки про великі міста) можна  розділити на молодих та "немолодих" . Мені особисто дуже подобається, як вдягаються молоді. У моєму розумінні, це люди до двадцяти п’яти років. Вони вдягаються найкраще. Вони грають з модою, ігнорують її та взагалі роблять, що хочеться. Дуже цікаво її сприймають, інтерпритують. Це весело. І надихає. А в цілому наша вулиця виглядає сумно. 

А що можна сказати про людей, які мають гроші, але їм невідоме відчуття стилю? Або про людей, які є заручниками чорної футболки та джинсів?

Якщо чесно, то нічого поганого у чорних футболках та джинсах я не бачу. Для меня найбільшою трагедією є леопардові шорти (сміється). Буває, коли люди просто не дружать з кольорами та стилями. Проблема не в цьому. Проблема – це коли людина, що відноситься до певної групи, яка потребує гарно підібраного одягу, ігнорує цей факт, не звертається за допомогою до стилістів і тим самим дискредитує професію.

Що найважче у вашій работі?

Найважче – це ломати стереотипи. Ти дуже часто стикаєшься з кам’яними стінами. Тобі говорять, що так не можна, а ти йдеш і робиш у цій стіні діру, через яку потім всі проходять.

Дещо раніше ви підмітили, що найкраще вдягаються ті, кому до 25-30 років. Але найгірше, що в них виходить – це закохатися більше ніж на півроку. Чому так, як ви вважаєте?

Тому що є кохання і... кохання.  Перше, яке я б називала "закоханість", триває не довго. Для нього важливі пристрасть, бажання. Важливо бути поруч, важливо бути разом. Цілувати, обіймати. І секс, секс, секс!!! Це так чудово! Це свято, "кульки", феєрверк! "Ти моє сонце! А ти моє життя!". І так далі, і так далі. Так не може бути довго! Це занадто прекрасно і... виснажливо!

 

Кохання надовго, о Боже, я це кажу!... потрібно ростити. Потрібно розуміти, що ти віддаси за нього. Які звички принесеш в жертву. Які твої інфантильні залежності, егоїстичні правила будуть кинуті на зкривавлений вівтар. Ну, добре, не все так жахливо (посміхається).  Закоханість ще з вами. Ну і секс. Але робота потрібна. Робота! Для того, щоб кохати довго, треба попрацювати. І далеко не всі на це готові. Тут вже потрібно говорити і чути. Поступатися і наполягати. Тут потрібно терпіння і бажання отримати результат – довгі складні почуття, які будуть тривати вічно-о-о. Амінь! (Сміється.)

Що може зруйнувати найміцніше кохання?

Зрада! Ілюзії! Невиправдані очікування! Хоча, як потім з’ясовується, тобі ніхто і не обіцяв їх виправдати, та й про очікування твої  ніхто і не здогадувався! Я завжди говорю всім знайомим дівчатам, які збираються заміж: «Він обіцяв любити тебе в багатстві і бідності, а не телепатичний зв’язок. Говоріть! Люди! Говоріть один з одним!

Дайте собі шанс зберегти кохання. А не зруйнуйте його банальним "він мене не розуміє".

Та ще одне питания з трьох слів – чому саме він?

Колись мене те саме запитала викладач англійської в університеті. Я відповіла, що він розумний, добрий, порядний, щедрий, з почуттям гумору і красивий. Вона подивилась, посміхнулась, привітала мене, і сказала: "Тільки "порядний" завжди має бути на першому місці". Так все починалось. Трохи пізніше прийшло розуміння, що у нас однакові життєві принципи і пріоритети. А це вже був шанс отримати довгі стосунки. Я ним скористалась!

Администрация сайта не несёт ответственности за содержание рекламных материалов и информационных статей, комментариев и дневники пользователей, которые размещены на страницах сайта, также за последствия их публикации и использования, а так же за убытки понесенные в результате использования или неиспользования его информации и сервисов. Мнение авторов статей, комментариев, дневники, размещенных на наших страницах, могут не совпадать с мнениями и позицией редакции.